Скадовськ, Ухта та квіти зла

Думки злого звонеччанина. Поняття «студія Квартал 95» та «гумор» не є сумісними за визначенням. Навіть «петросянщиною» це не назвеш, бо у старого вірменина покрадені жартики хоча б місцями жартики. Однак, все це виросло не на порожньому місці.

Нехай вибачать автора мешканці Кривого Рогу з критичним мисленням, але мінімум половина локацій міста – ідеальні декорації для зйомок кіно про епоху брежнєвського застою. В кращому випадку – перебудови. Цей часовий маркер є близьким до ідеалу. Коли на українських землях з різним успіхом та підсумками починали ворушитися україноцентричні дисиденти, Москва в якості контрудару вмикала шовінізм. Причому не в інформаційно-пропагандистських телепередачах, а здебільшого у гумористичних шоу на зразок «Навколо сміху».

Щонайменше десь там усе і почалося. Так, це не завадило політичному підйому «Руху» та ідеальній розкрутці «Червоної рути» як антирадянського за сутністю фестивалю. Комусь замилив очі той факт, що самих «Братів Гадюкіних» на різдвяну сходку запросила сама Пугачова, а потім в ефір пустили «А-Студіо». Мовляв, бачте, дружба народів, мир, вже нефарцова жуйка, а там і право на національне самовизначення. Дехто навіть купився, що було очікувано.

Метастази пішли пізніше, коли з «другої кнопки» прибрали ОРТ, воно ж колишня перша програма совкового телебачення. Вже тоді у ментальних мазохістів почалася дивна ломка: вони звикли, що умовний (хоча насправді геть не умовний) Задорнов рівняє їх із первісними людьми на фоні росіян, як і належить імперському шовіністу. Пізніше і «важчий за повітря літак» буде, і чимало іншої гиготи. Та й інших шовіністів вистачало.

Нічого-нічого, вихідці зі школи Маслякова все компенсували. Із запасом. При цьому якісний гумор в Україні вміли робили. Скажімо, «Довгоносики» та «Маски-шоу», хоча і в них іноді пробігали нотки нерозуміння українського контексту. Не дивно, цільовою аудиторією там був контингент з усього колишнього СРСР, один Волошин в ролі карикатурних азіатів чого вартий, особливо недолуго-смішний узбек (десь в Астані зараз і справді зареготали, якщо прочитали і згадали все ж). Та одна справа – нерозуміння контексту, а інша – його свідоме перекручування. Так, «продажна дівка», «треба просто припинити стріляти» і тому подібне. Згадки про прецеденти тут недоречні, бо це стандартна програма.

Тому окупований Скадовськ та його мешканці, як діючі, так і ті, хто зумів виїхати, обурені. А «підлога країни» регоче, бо «немає сечі» тримати в собі ті рефлекси, що вбивали в неї ще совково-лопатні гумористи. А дехто майже на другу річницю повномасштабної війни цим самим «милом» миють мізки дітям і навіть онукам. От і вилізли такі метастази, що хочеться порадити щось нехороше, але не хочеться підводити нормальних людей під адміністративну відповідальність.

Колективний судовий позов не допоможе, тут доведеться засмутити. Коломойський не тому досі сидить, що винний, а тому, що не хоче вносити заставу. Бо не дай боже хоч копійка потрапить на потреби ЗСУ, на війні декому зручніше виходити в плюс навіть в камері слідчого ізолятора. На додачу все, що змушує думати головою, а не сідницями, давно загнали глибоко під землю. Когось, як Ріффа, навіть переслідують. По приколу, як то кажуть.

Ну здрасті-пжалста, як сказав би автор пісні, що стала гімном української артилерії.

Валіза – вокзал – невідомість. Це поки що пропозиція до ідейних послідовників Задорнова, вас вже не виправити. «Ми не хотіли нікого образити», ага. Хтіли якраз. І свідомо образили, тому місце ваше – Ухта, Інта чи Воркута. Обережно, там холодно і нема п’ятизіркових готелів. Зате є ще сильніше відкалібровані лохи, готові віддавати зарплатню за місце в перших рядах.

А частині української цільової аудиторії можна лише побажати просвітлення. Доброго дня.

Читайте також:

Думки злого звонеччанина. Ворожий професіоналізм під хресним знаменням.

Думки злого звонеччанина. Полеміка з класиком або Орли батьківства. 

Думки злого звонеччанина. Двічі по одинадцять.